Психологічні основи емоційної експресивності стосовно осіб із хронічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту.

У дисертації представлено науково-теоретичне обґрунтування та емпіричне вивчення проблеми емоційної експресивності стосовно осіб із хронічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту. Емоційну експресивність визначено як конструкт, що виражає особливості ставлення стосовно осіб із хронічними захворюваннями, зокрема сукупність критичного і ворожого ставлення до особи, а також емоційної гіперопіки. У дослідженні представлено методологію дослідження та його логіку у сукупному розгортанні есперієнтальних, методологічних, феноменологічних, психолінгвістичних та експериментально-розвивальних дослідницьких запитань. Відповідно до їх послідовного вирішення у досліджені визначено феноменологію емоційної експресивності як одночасно об’єктивно існуючого та суб’єктивно проживаючого конструкту, що зумовлює подвійну специфіку його дослідження на рівні об’єктивного ставлення родичів до особи із захворюванням та власне суб’єктивного переживання цього ставлення особою із хронічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту. На емпіричному рівні виявлено структуру управління хворобою й саморегуляції осіб із хронічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту та їх зв'язок з якістю життя, пов’язаною з хворобою.